ЗАКОН БОЖИЙ
Природа живе по своїх законах,
Їх людям не дано змінити,
Не вірте пліткам і всім забобонам,
Не треба природу дурити.
На календарі березнева пора:
«Весна...», – гомонять у народі.
Надворі ж насправді лютнева «жара»,
І сніг ще лежить на городі.
Ось так і в людей: на душі вже весна,
А серце зима ще стинає,
Це значить тому, що природа сама,
Коли пробуджатися знає.
Ніколи не треба спішить наперед,
Не можна свій час перегнати,
І це ні від кого давно не секрет,
Життя є життя, а не жарти.
Природа – від Бога і Він лиш один
Затверджує кодекс законів,
Виконує волю Його земний Син,
Бо владар Він є в своїм домі.
Отак, коли йти вже твій час в небуття
Й збиратись в далеку дорогу,
Ти не поспішай покидати життя –
Просися й молися на Нього.
Він щедрий тоді, коли ти заслужив
У Нього цим світом пишаться,
Як тільки не так, ти Йому розкажи,
Кому ти молився й вклонявся.
Бог добре все бачить – Йому не бреши,
Повідай, як рвався до влади,
Та як царював і грішив без душі,
Й корону надів для бровади.
Корона – це верх і для грішних – ганьба
Одіти її коли-небудь на себе.
Корону взаконив Бог тільки задля
Царства свого на землі і на небі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2020
автор: Юрій Ярема