Щодня мене збира докупи
з безсоння грімкий турнікет.
Скрипить на оберті шурупа.
Тріщить не мащений хребет.
Вино шипить п’янке, червоне,
і я, притертий на різьбу,
здираю ліхтарів шеврони,
топчу добу.
Ми будемо з тобою разом
у спогад тратити життя.
Впівнеба Місяць - срібний пазур.
Не бійся темного, дитя.
Бульвар акаціями сяє,
трамвай іскрить, нявчить під’їзд.
То як, ми їдемо до раю,
росу збирати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2020
автор: Андрій Дзюба