“Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив”. (Біблія, 1Пет.5:6)
Ти женешся за статусом світу,
Вибираючи легкі шляхи.
Книгу Божу лишаєш закриту.
А вона б стала світлом в житті!
Як найшвидше бажаєш піднятись
І промовисто кажеш: мій ріст.
Може часом все ж варто смирятись,
Бути меншим, хоча й не без сліз?
Може варто побачить убогих,
Й тих, хто служать тобі, як царю!
І відкинувши “правильність” строгих,
Завітати в хатину просту?
Може час на розвагу й смирення,
На молитву, любов, тишину?
Бог пішле із небес одкровення,
І побачиш реальність свою.
Зрозумієш: за тлінним лиш гнався.
Зрозумієш: не так будував.
І насправді ти бідним й лишився,
Бо не вічні скарби здобував.
А Господь каже так: “Впокорися,
Й Свого часу тебе підійму”.
На Його план охоче рішися,
І одержиш заплату святу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2020
автор: Лілія Мандзюк