“Такий талант! А ти марнуєш.
І звідки ті вірші ти чуєш?
Яке століття? Оглянися,
З небес на землю приземлися.
Ти свого Бога прославляєш.
Його собі як уявляєш?
Що буде потім, ми не знаєм.
Наука, космос — наші, маєм!
Ну, дуже шкода, ти в регресі,
Не стати знатній поетесі.
Пиши про те, що хочуть люди,
Тоді тобі комфортно буде”.
Таке повчання я почула,
І з співчуттям лише зітхнула.
І що сказати, як почати? -
Й не прагну себе величати!
Не прагну росту в поетеси,
А хочу щоб вірші донесли
Ім’я Христа в людськії вуха.
Лиш Бог відродить серце й духа.
Не хочу я прогресувати
В гріхах, в сваволі потопати.
Талант в мені — Господня справа,
Це не захоплення й забава.
Що буде потім? - Вірно знаю,
Про це у Біблії читаю:
Земля і небо проминуться,
Слова ж Христові не зітруться!
...Я рада, що вірші читаєш,
Хоча ще Бога відкидаєш.
Молюся, хай тебе торкнеться,
Й душа для вічності спасеться!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2020
автор: Лілія Мандзюк