Любов Констанція і рівноапостольної Олени

       
             Поема


                               Рівноапостольній  цариці    Олені,  законній  дружині
                               правителя,  що  знайшла  Хрест  Господній,
                               її  сину  рівноапостольному  Костянтину  Великому,
                               що  узаконив  віру  в  Христа  Ісуса,
                               в  любові  присвячую


Коси  пахнющі  що
зорі  зібрали  з  трави
Профіль  орлиний  щоб
серце  ловив
і  цілувалися  —
розум  із  серця
із  розумом  від  голови
і  проживали  б
                       ці  —  жайвори  зранку
                       орли  у  полудень...
                       і  вночі  —
                       дві  сови
Профіль
орлиний  —
щоб  серце  ловив
Коси  розумні  —
хоч  викрути
їх  від
трави
Зорі  без  суму
що  їх
тільки  Бог  наловив...

Це  ти,  Олено...
Олено,  а  тому...
Очі  великі
так  тобі  дано  —
ще  у  небесному  Домі!..

Так  щоб  дививсь  Я
в  це...
що
слово  повІсть
так  щоб  за  північ
не  спала  —
                   в  них  ждала
вся  зоряна  вість...

Чистеє  серце  —
світ  має  Я  маю
               цю  вість...

Те  що  тут  коней
                       перепрягають
й  те
що  їх  миють
й  те  що  тут  коней
                       міняють
що  це?
ти  чуєш  море  трави
скачки  думок
із  проїжджої  тут  голови
що  тобі?

ти  запах  моря  трави
тут  Я  сховав
де  дві  течки
ап-
і  бібліо-
о  ти  цілюща  в  містечку!!
о  —  ти  богиня!  в  містечку...

Буде  правитель
і  з  коня  чи  зійде
буде  піднятий
білим  окриленням


як  ніколи  й  ніде!
небо  зійде
                 і  в  душі  напряде  —
день  стане  ніччю!

на  здивуванні  людей
що  в  нього  з  річчю?

небо  щораз
відніма  від  грудей!!
зорі  в  очах  твоїх
що  в  тебе
з  річчю?
левова  частка  ідей!

стає  день  ніччю!
ти!  і  нітрохи
і  нікого  —  й  ніде!!



ти!
ти  за  мене  заміж  —
підеш?
за  мужа  підеш?
так?  о  Господи!!
щастя  —  безмеж!!!


О  сонце!  ти
мене  голубиш
мабуть  тому  —  що
її  любиш...
і  всі  думки  —
ранку  світіння...
і  любить  вона  все  проміння
а  на  руках  —  ці  золотіння
о  тільки  би  її  побачить!
то  райський  День!  —
у  сонячнім  промінні...
як  нею  пахне  все!..
мені  побачити  цей  райський  День!  —
і  ти  несеш    спасіння!


В  нас  буде  син!  —  В  нас  буде  син!  —
В  нас  буде  син!  —
й  те  чується
що  Костянтин!


Профіль  орлиний
щоб  серце  ловив
Коси  розумні
ні  я,  Боже,  безумний
хоч  жни  їх
від  променів  зір
що  в  трави
Зорі  без  суму!
так  що  Бог  їх
                 сповив

Це  ти,  Олено...
і  тому
ми  тут  побачені
Очі  великі  —
так  тобі  дано
ще  в  небесному  Домі!!

02.06.2020,
03.06.2020,  свято  Костянтина  і  Олени

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович