Не так далеко вже до краю прірви,
Бо втратили життя орієнтир.
Тиняючися ніби хижий звір, Ви
Пробрались в мою душу наче тхір.
В колоді Вашій не знайшлося чирви,
Лиш сотні гострих піків, як рапір.
"Як чорне серце – краще його вирви!", –
Бо вже давно відклали Ви псалтир.
На жаль з Вас вдався кепський ювелір.
Давно вже притупили власний зір Ви,
Щоб серед брухту вгледіти сапфір.
"Як в грудях камінь - кинь його до прірви."
Своїй гордині знов таки повір,
Або змінися їй наперекір
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2020
автор: Ася Оксамитна