Серед брухту

Не  так  далеко  вже  до  краю  прірви,
Бо  втратили  життя  орієнтир.
Тиняючися  ніби  хижий  звір,  Ви
Пробрались  в  мою  душу  наче  тхір.
 
В  колоді  Вашій  не  знайшлося  чирви,
Лиш  сотні  гострих  піків,  як  рапір.
"Як  чорне  серце  –  краще  його  вирви!",  –
Бо  вже  давно  відклали  Ви  псалтир.

На  жаль  з  Вас  вдався  кепський  ювелір.
Давно  вже  притупили  власний  зір  Ви,
Щоб  серед  брухту  вгледіти  сапфір.
"Як  в  грудях  камінь  -  кинь  його  до  прірви."

Своїй  гордині  знов  таки  повір,
Або  змінися  їй  наперекір

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2020
автор: Ася Оксамитна