Нерукотворна пам*ятка - високий осокір.
Зусиллями природи щороку зеленів.
Міцний стояв громам і блискавкам наперекір
І не зламав це дерево злісний буревій.
В часи недобрі якісь дроти тягнули люди.
Немов колода, осокір на землю гупнув.
То ж дружно розпиляли коліна, руки й груди.
Не чули тихий зойк, звучали перегуки.
А потім у кюветі розгорілося гілля,
І тільки легкий дим у небо піднімався.
Мовчала стомлена у розпачі стара земля,
А пень-обрубок плахою не переймався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Світлая (Світлана Пирогова)