Після ватри любові лишається попіл,
Та сиплеться на наших бажань рани.
Здається у тенета попадаєш омани,
Все байдужості щемом серця топить.
Ми немов би розірвані часом навпіл,
Не набути колишньої єдності стану
Після ватри любові лишається попіл,
Та сиплеться на наших бажань рани.
Тільки часом сум за минулим схопить,
Прагну сісти знову у взаємності сани.
Та ж марні, мої чи твої, вже старання,
Душа споминів старий біль стерпить.
Після ватри любові лишається попіл.
(Рондель)
25 червня 1996 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Володимир Кепич