Байдуже, що вірші мої
Не раз в хліві родились,
Лиш би глаголи з них святі,
В серцях людей лишились.
Байдуже, що брудний листок,
Й такі ж бувають руки.
Лиш би кожнісінький рядок,
Хвалив Христа за муки.
Байдуже, пишеться й в ночі,
Коли так хочу спати.
Лиш душі б скуті у грісі,
До неба направляти.
І не страшний віршам мороз,
Лунають й коли спека.
Лище покаявся би хтось,
Де Бог — отам безпека!
Для тебе, друже, ці рядки,
Тобі цей лист лишаю,
Бо чи спасенний ти чи ні,
Того собі не знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Лілія Мандзюк