🍀🍀🍀
А все не вічне. Час пливе рікою,
Під дзенькіт крапель весни відійшли.
Печаль ночей, що не знайшли спокою
Опали цвітом, тихо одцвіли.
На вістрі днів тремтіло кволе щастя.
Розбите серце, як підбитий птах.
Згоїла рану небом і причастям
І стало легко на семи вітрах.
Так, все не вічне. В скронях вільно стало,
Як самотужки вирвалась з оков.
Вже сон-травою небо сповивало -
Мою пречисту стомлену любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА