Дитинства запахи я досі пам’ятаю.
Зимовим свіжим ранком пах в кутку бузок.
Спекотне літо пахло пилом й молочаєм,
Малиною — бабусин чай із галузок.
А знаєте, як дивно пахли верболози,
Котрі свій корінь вимокали й ані руш?
Настоянка під ними, мов Господні сльози,
Й духмянь така, як в райських ранньоспілих груш.
А поле… Чим лише не пахло поле!
Коноплями, і медом, й хлібом впереміш.
Тримався повів у розмаєві довкола
Й тоді, як перші скиби вивертав леміш.
Чимсь своєрідним пахло в хаті двох модисток:
Нитками, шматинка́ми й хистом вправних фей.
Любов’ю пахло мамою дароване намисто
І мозолями тата — куплений портфель.
Пахтіло вдома із підко́минка любистком.
Від лампи ґасової — ґнітом і димком.
Свяченим зіллям пахла братова колиска,
Велика піч — сосною, просом і теплом.
Дитинства запахи я досі пам’ятаю.
Вони в рожеву незабутність повертають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Valentyna_S