Не йметься людоньки, не йметься...
Бракує віри — чорт сміється.
Сміється чорт... Ой, як сміється!
З вельможних вуст отрута ллється.
Ламають нас... Ой, як ламають.
Скували правду — добивають.
Лякають люди, всіх лякають,
забрали волю — рід вбивають.
Дуркують блазні. Ой дуркують...
Скорили Неньку — нас грабують.
Не знають злидні, ой не знають,
що віру в людство добивають.
Продали всіх та й обікрали,
була надія й ту здолали.
Та їм все мало, мало, мало,
останню шкуру й ту б зідрали.
Стомились люди, ми стомились,
блакитні очі зажурились.
Не видко правди! Ой, не видко…
Без правди стало в світі гидко!
Просніться людоньки, просніться!
Не вірте злидням — честі вчіться:
любити, вірити, радіти,
добро творити — в правді жити!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2020
автор: Олег Крушельницький