Помолись!
За Вітчизну красиву й нещасну свою,
Що сивіє щоденно в нерівнім бою.
Помолись!
За синів її й дочок, що вже полягли,
Захищаючи край від ворожої мли.
Помолись!
За солдат, що в холодних окопах лежать,
Лиш би ворог не зміг всі надії віджать!
Помолись!
Як молились колись перед боєм останнім
З ворогами, віднявшими наше світання!
Помолись!
І вставай в повний ріст, на всю силу вставай,
Мужність в серці збери до останньої крихти.
Помолись!
І без галасу й пози вперед за свій край,
Поки сам назовсім де-небудь не затихнеш.
Слава Богу!
Що разом ми всі йдемо вміло і вперто
Без вагань, коливань і прокльонів пустих.
Зможем всі!
Зупинити орду, що несе всюди смерті,
Щоб навіки вогонь наш святий не затих!
2.02.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2020
автор: Микола Серпень