Ой, життя, життя, ти, як полечко -
Пшениці шумлять й бур"яни.
Та куємо свою ми доленьку,
Та куємо свою ми доленьку
З юних літ аж до сивини.
І прожили ми й пережили ми
Та зазнали добра і зла.
А залишитись завжди слід Людьми,
А залишитись завжди слід Людьми,
Яка б доля в нас не була.
А лелеками, а лелеками
Відлітають кудись літа.
Та за днями тими далекими,
Та за днями тими далекими
Душу сум чомусь огорта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський