Гай шумить тихо... а поряд - поле,
дуже широке, глянь, ніби море.
Тішать калини ряснії ґрона,
в дуба розкішна зелена крона.
Радують зір наш пишні тополі.
Вітер літає ген на роздоллі.
Дуб з ним жартує: «Доле грайлива!
І в тебе, вітре, зелена грива?».
Як підлетить той вітер до дуба,
то розтріпає він йому чуба.
Та вгомонить їх радісна втіха,
в пишному цвіті молода липа.
Цвітом ясним всіх радує й поле…
барвами грає, глянь, ніби море.
Вже бурячки тут і огірочки,
вишиті сонцем, мають сорочки.
Диня і ріпа, соя й капуста,
морква й квасоля виросли густо.
Бо не боялись днів вони хмарних,
літо зустріли в платтячках гарних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2020
автор: Надія Башинська