ТРОЯНДИ НА ПІДВІКОННІ (18+)

Триптих  або  шорт-поема  в  3-х  частинах

[youtube]https://youtu.be/f54sWQxZxOk[/youtube]

                   [i]Я  к  ней  вошел  в  полночный  час.
 ́                  Она  спала,  —  луна  сияла
                   В  ее  окно,  —  и  одеяла
                   Светился  спущенный  атлас.

                   Она  лежала  на  спине,
                   Нагие  раздвоивши  груди,  -
                   И  тихо,  как  вода  в  сосуде,
                   Стояла  жизнь  ее  во  сне.
                                                                 [b]  Иван  Бунин[/b]
[/i]
                       [i]  1.
[color="#730768"][b]В  ту  мить  вона  була  одна.  
Нічна  габа    вкривала  тіло,  
і  цно́ти  звабна  білизна́    
квітково  сни  рожеві  снила.

Й  на  підвіконня  тих  принад  
лягли  галантно  красні  ружі  –  
в  садку  росли  кущі  троянд:  
до  них  був  зір  мій  небайдужий.  

(Мені  щораз  та  благодать  
приходить  в  памку  ненароком,  
коли  часу́  ненатлий  тать  
краде  мої  найкращі  ро́ки.)

                                     2.
Та  ж  спальня,  ранок…  І  –  ніко́го!
Лиш  тіло  млосно-молоде,
що  захотілось  враз  такого  ж
незвіданого  й  молодого,
що  ще  –  ніщо  ні  з  ким  ніде…

О,  ці  одвічні    поривання!..
...Вона  лежала  горіли́ць,
а  з  нею  –  приспане  бажання
і...  хіть,    дозріла  для    кохання,
що  вкрай  нектаром  налились...

І  ось...  Всі  зваби  згрупувались,
нехай  невільно,  крадькома,
та  враз  в  коханні  поєднались...  
До  щастя  –  крок,  
                                                     магчна  малість!
…Ридала  вранішня  пітьма.

Це  так  давно  було  неначе:
дух  роз...  прочинене  вікно...
Та  не  з'являється  версаче,
хоч  душу  гріє  все  одно.

                                       3.
...Пройшли  роки́,    і  впали  роси,
й  далеким  став  пройдешній  світ,
та  серце  інколи    так  просяить:
"подай  з  минулого  привіт!"

Й  течуть  у  душу  пам'ятання:
цнотлива  молодість  –  і  я...
О,  ти  –  нездійснене  кохання:
троянди...  маків  цвіт...  чекання...
надії,  марні  сподівання  –
зрадлива  зрілосте  моя...  [/b][/color]

06.06.2020.
©  Ол.  Удайко

[i]ПРИМІТКА.  Зміст  написаного    ілюструє  вальс  у  
виконанні  Хорхе    Ітаке  і  його  чарівної  партнерші.    [/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2020
автор: Олекса Удайко