Люблю подих Я села
Прилетіть в автівці, -
Вийти з Бентлі, чи ЗІЛа...
Й топать по грунтівці.
***
Коли вечір, й небосхил, -
Сонечко ковтає...
День відняв немало сил,
А село вертає...
***
Справи в пеклі хай горять...
Звіти і наради,
Село - вічна благодать...
І пробачить зради...
***
Защебече у гаю
Десь вечірня пташка
Що живу не в цім краю,-
На душі так важко...
***
Колись дурень проміняв, -
Рай на тінь бетону...
Йшли роки і так застряв
В офісу планктону...
***
Де бетонна пустота
Й шум де від автівок
Люди рвуться у міста
З рідних геть домівок
***
Де начальства грубий тон
Всі вже позвикали...
І брудний метро вагон, -
Як вони дістали...
***
Де та стежка у воріт?
Гуси діда Колі,
Села мого колорит...
Де пшениця в полі...
***
Друзі кажуть, - все! Облиш...
Чули многократно...
Став з роками розумніш...
Це і так прийнятно...
***
З ким би доля не звела,
Коли десь мандрую...
Тільки подих Я села
В душі завжди чую....
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2020
автор: m@sik