Світанкова гроза


Кришталева  опада  роса
На  вологі  сильні  груди  *Геї.
За  ліси  полинула  гроза,
Ледве  чутний  грім  лишивсь  від  неї.

Заблукали  в  мареві  дощів
І  поділись  десь  пташині  співи.
Вже  світає.  І  окрай  лісів  
Пробиває  промінь  хмари  сиві.

І  вдихає  небо  свіжість  трав,
Зм’ятих  і  сполоханих  громами.
Лиш  туман  так  жадібно  припав
На  світанку  до  землі  вустами.


*Гея  -  Земля-мати  у  давніх  греків


Художниця  -  ЖОЗЕФІНА  УОЛЛ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2020
автор: Тетяна Мошковська