Ти стукай, хлюпай, булькай та шурши.
Я крок свій не пришвидшу.
Відзначений тобою блищик
гаси, туши.
Долонь притиснувши замерзлу до стегна,
плетусь від пагорба до пагорба я віддавна,
без тями, для забави,
підошвою каміння чавлю.
Схиляючись до темного ручаю,
дивлюсь з обавою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2020
автор: Чеслав Віршинський