Поволі доля покотилась долі,
Хоч вірив, все вдалося й на мазі́.
Не вирватися. В замкнутому колі
Вниз котишся, мов крапля по фользі.
Тузи пропали. У руках лиш шістки.
Вірші перетворилися на спам.
Сміявся з тих, що гризлися за кістку,
Та, мабуть, скоро гризтимешся сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2020
автор: Сергій Рівненський.