Старі слова, нова сторінка казки.
Прошу, не варто! Не шукай в рядках
Моїх гріхів, зривати мої маски
З лиця не треба, не блукай в слідах…
Я можу бути як отруйний аспид,
Літати в небесах, мов сизий птах.
Я — поцілунок. Я — жагуча ласка,
Герой книжок, застиглий на вустах.
Міраж? Чи справжній? Тексти-горокракси.
Розбиту душу заховав у вірш.
І діаманти-вірші — це прикраси,
Водночас — і прокляття… Хочеш — вір…
А хочеш — ні. Мені яка різниця…
…Запряг Пегаса ввись у колісницю.
© Володимир Верста
Дата написання: 03.05.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2020
автор: Володимир Верста