Я з розуму тебе зведу,
Я зацілую твої очі,
А потім бездиханно упаду
В твої обійми. Серед ночі
Ти заховай солодкий гріх,
Закутай в теплу ковдру.
Так пригорни, щоби не зміг
Знов відпустити радість змовклу.
Туманом кутається дім.
Ховає нас від нас і болю.
Так сумно й радісно у нім
Бути твоєю і не твою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2020
автор: ГЛАДІОЛУС