східна байка
Монах колись розгулював по лісі,
Мисливця із рушницею зустрів,
За деревом великим той розлігся –
Поцілити у о́леня хотів.
«Не треба тобі оленя стріляти! –
Чернець благав в наївній простоті, –
Убивши оленя, ти можеш стати
Таким же у наступному житті!»
Задумався мисливець на хвилину,
Не став вбивати оленя, а враз
Поглянув на монаха одежину,
На безтурботний вигляд без образ,
На пещені монахові манери,
На аромат блаженства із лиця,
І зі словами: «Сам собі холера!»
Рушницю взяв направив на ченця.
«О Боже мій! Ти що собі надумав?!» –
Монах не все відразу зрозумів.
Мисливець ще точніше навів дуло,
Всміхнувся, і крізь зуби відповів:
«Ти ж сам казав, якщо уб’ю тебе я,
В наступному житті мій сан – монах!
Не винен я, бо це твоя ідея,
А ти мені сподобався сповна!»
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2020
автор: Щєпкін Сергій