Пахнуть свіжістю далекі сінокоси –
На крила́х приніс духмяність вітер.
У розкидані по пле́чах темні коси
Ти мені вплітаєш свіжі квіти.
І смаглява лагідна долоня
(що бува на світі лагідніше?)
Так голубить мої вії сонні
І в свої обійми міцні кличе.
Упаду в роман-траву високу,
І на мить заплющу карі очі,
І відчую, що вуста солодкі
Поцілунку розірвать не хочуть…
Фото з Інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2020
автор: Тетяна Мошковська