Одуд в сум-трубу в саду кричить.
Холодком повіяло по спи́ні...
Бо бабуся в пам'яті й донині,
Хоч і літ пройшло, що не злічить...
Де співа, казала, підлий птах,
Там хтось точно вмре або загине.
І мої тоді тряслись коліна,
І в долонях розливався страх...
Та усі лишилися живі,
Одуд хоч волав, не лінувався.
А сьогодні сам мене злякався,
Як його розгледіла в траві ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2020
автор: Анна Шульке