Усе, що не сказав... Скажи, ти віриш?..
Я заховав в заплутані рядки
Метафори та образи, у вірші
Це вилилося все... Ну ось такий...
Такий я є... Й таким лишуся... Іншим
Не стану я ніколи... У листки
Новий відправлю зореліт, що в тиші
Блукатиме у космосі віки...
А що там я?.. Художник... Голос пензля,
Приречений нести у світ дари...
Приймуть чи ні?.. Та на Парнасі в'язнем
Для муз я буду сіяти плоди...
Нехай вважають інші дурнем, блазнем,
Що волю проміняв на блиск іскри.
© Володимир Верста
Дата написання: 04.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2020
автор: Володимир Верста