А чи ми це були? – безтурботними ясними днями
Заціловані сонцем босоніж ішли по полях,
Розчинялись в промінні, ставали повітрям, вітрами
І летіло кохання по рідних стежках в споришах.
Струменів у очах відблиск ночі привітно і мило
Під наркозом від соку землі й свіжо скошених трав,
Таємничими кодами літа вливався у тіло
Ненароджений сон у обіймах тихесенько спав.
Ми човнами надії пливли у безмежному морі,
У солодкій знемозі торкали губами зірки,
Прохолода чарівно єднала, голубила в парі
І зливалися долі із двох у одну на віки.
Промайнули літа і ми стали сумними дощами
І пелюстками квітів упали, що вже відцвіли.
Посіріло життя, затверділо холодне, як камінь
А я в серця питаю ізнов: А чи ми це були?
Л.Г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2020
автор: Олеся Лісова