Дощ плаче надмірно від ранку в спітнілу шибку,
Нестримні краплини зливаються щільно в плеса,
Від холоду навіть волосся по тілі дибки...
Для когось спокій, для когось суцільні стреси…
І пробирається морок в дрібні шпарини,
Та відчайдушно ховається... за комірці...
Знаєш, що так рятує в такі хвилини?
Моя холодна рука, в гарячій твоїй руці…
© Вікторія Іваницька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2020
автор: Victoria Ivanitska