Я тихо йду у ніч де гра туман,
Як ніби бережно руками обіймає,
А запах квіту, як п"янкий дурман
Сліди казковості легенько залишає
На плечі мило накида вуаль
З прозорих та чарівних намистинок
І ось прекрасна, неповторна шаль
Виблискує тендітно із перлинок
Торкаюся рукою, ох, краса,
Туман майстерно може так зіткати,
А помічниця в нього -це весна,
Яка красу так може передати
І ось дует найкращий у житті
Чудово яскравіє, ніби зорі,
Звучать навколо звуки чарівні
Для двох сердець, як неповторні долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик