Як часто затуляє суть
безжальна лють.
Жене до краю і за край.
Гортай, гортай...
Надовго позбавляє сну.
Усе в труну.
Ні нагороди, ні подяк —
воюй за так.
До бою друзів залучай —
рубай, стріляй.
Кров потече з численних ран,
заллє екран.
Зв'язки розірвані любов
з'єднає знов.
А поки що не зволікай —
гортай, гортай.
Єдине, що вганяє в сум —
відсутній ум.
Своє життя на тлі війни
не прогорни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2020
автор: Сергій Вітер