Тоненькою межею рівноваги
Крокую, балансуючи всі дні.
Тривога розхитала зовсім ваги,
І сумнів щедро насипа мені…
Приборкую в душі гарячу лаву:
Не дам емоціям зробити попелище!
Зберуся в купу. Сяду, вип’ю каву.
І хай обставин лютий вітер свище,
Я знову встою. Знову, як завжди!
Не вперше доля грається зі мною.
Пройшла дорогою не раз біди
І діжку випила гіркого болю.
На слабкість права в мене ж бо нема…
Обов’язків тримають міцно пута.
Ну десь же має край оця стіна?!
Мій кострубатий шлях застелить рута.
Між бурі серце спокій відшука
Такий жаданий серцю відпочинок.
Продовжу стежку з нового рядка:
Ще трохи маю часу до обжинок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2020
автор: Наталка Долинська