І я колись, була зовсім малою,
Як босонога,втішалась собою,
Вуста липкі, від цукру- рафінаду,
Неньки слова- То замість мармеладу.
Та смакота, неначе нагорода,
Осет, бур`ян , я рвала по городах,
Мов змій кусав, худі ручки й ніжки
Вже й залюбки, поспішала до річки,
Щоб вгамувати зуд по всьому тілі,
Й нестримний біль, вбирали срібні хвилі.
Я у ярку, випасала гусенят,
Такі миленькі, торкались рученят,
Зерна чекали, з долонь годувала,
Було й пісні, веселенькі співала.
Вже прислухались…за мить ґелґотіння,
Яке ж це добре, боже сотворіння,
Неначе тямили, про що ті пісні,
Дружба міцна - тепло й радісно мені.
Було в садку, тато грав на гармошці,
А я скакала й плескала в долонці,
А гусенятам, літо рай, як усім,
Ми мов втопали, в промінні золотім….
Я теж колись, була зовсім малою.
19.06.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2020
автор: Ніна Незламна