“ Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися”. (Дії 17:3)
Друже, брате, мало часу!
Скинь з себе земну прикрасу.
Одягнися Словом Бога,
Бачиш — на землі тривога.
Не час зараз, не час спати,
Спіши ближнього спасати.
Зупинися, роздивися,
Перш за себе помолися.
Посій Істину Христову,
Він прийде на землю знову.
Може завтра чи ще нині.
“Кайся”, - так велить людині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: Лілія Мандзюк