Ти так надіявся на себе,
В майбутнє плани будував.
Не ждав уроків прямо з неба.
На жаль, їх досі не прийняв...
Господь хворобою спиняє,
По Своїй волі допустив.
Покаятись тебе прохає,
Щоб ти гріхи свої лишив.
Про тіло дбав, а Бог про душу
Бажає, щоб найперше дбав.
“Ці небо й землю Я розрушу”.
Ти ж тут маєтки здобував.
Подбай про скарб безцінний в небі,
Подбай про душу зараз, вже.
Не ідола цінуй в портреті, -
Живий Господь до Себе зве!
Спасіння ти знайдеш у Слові,
В премудрій Книзі — Книзі книг.
Не відвертайся від Любові,
Бог прийде скоро по святих.
Чи будеш ти в числі спасенних,
Якщо про вічне тут не дбав?
Ще безліч буде днів буремних,
Бог за твої гріхи страждав.
Прийди сьогодні на Голгофу,
Тягар гріхів Христу віддай.
Він втихомирить суматоху,
І дасть спасіння, спокій, рай!
... Ти так надіявся на себе.
“Все буде добре”, - запевняв.
“Насправді, люди, неба треба!”, -
Коронавірус нагадав.
Зміни свої орієнтири,
Спрямуй свій фокус на Христа;
Бо лиш погіршаться новини,
І за бідою йде біда...
Ім’я Ісуса — міцна башта,
І праведник туди втече.
Покайсь, й чекатимеш відважно
Майбутнє. Скоро Бог прийде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: Лілія Мандзюк