Я втомився не свистом і гриманням,
Від наказів, під'йомів, труда –
Я втомився єхидним базіканням, –
Хто що-небудь завжди вигляда.
Жде звитяг, без віддачі й жертовності,
Від солдат, батальйонів, штабів,
Вічно злий у фейсбу́чній готовності
Шле мільйони лайливих постів.
Я втомився всіма з'ясуваннями,
Ветеранських ГО всіх мастей,
Виникаючих тільки з бажаннями,
Прославляти "окремих" людей.
Зачіпає, як дикість зчиняючи
В Україні, веде що війну,
Українською лиш розмовляючи,
Їдуть люди на працю в Москву.
Їдуть поїздом, їдуть в автобусі,
Мимо наших військових колон... –
Наче місця нема більш на глобусі,
Де заробиш на хліб і бульйон...
Тільки люта оця наша втомленість,
Вигляд підлий "ЖДУНІВ" що смердить,
Що праві ми, дають усвідомленість
В душу, що за Вітчизну болить.
Оригінал
Я устал не от свиста и грохота,
От нарядов, подъемов, работ –
Я устал от ехидного шепота
Тех, кто вечно чего-нибудь ждет.
Ждет побед, не служа и не жертвуя,
От солдат, батальонов, штабов,
Постоянно в фейсбуке свирепствуя,
Миллионом ругательных слов.
Я устал от разборок и споров,
Ветеранских ГО всех мастей,
Возникающих только для сборов
На поддержку «отдельных» людей.
Я устал видеть дикие крайности
В Украине, ведущей войну –
Говорящие лишь на украинском,
Едут заробитчане в Москву.
Едут поездом, едут в автобусе
Мимо наших военных колон… –
Словно нет больше места на глобусе
Заработать на хлеб и бульон...
Только лютая эта усталость,
И «ЖДУНОВ» омерзительный вид
Добавляют здоровую ярость
В душу, что за Отчизну болит.
20.06.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: Юрій Шибинський