[b][i][color="#064f6e"]Змогла напитися природи...
Немов води із джерела.
Торкнулась серцем диво-вроди,
З відтінком справжнього тепла.
Зміцнилась росами світання,
В саду наслухалась пісень.
Ловила промені останні,
Коли спливав за обрій день.
Вдивлялась у вечірнє небо,
Та закохалась в маків цвіт.
Багатства більшого не треба,
Як досконалий Божий світ.
В дощах купала ноги босі,
А краплі чисті, як сльоза...
Мені здається, що і досі
В вухах шумить рясна гроза.
Землі торкалася руками,
Лишився слід на п'ятірні.
Хіба ж забудуться з роками
Ці неповторні, літні дні...[/color][/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: Любов Іванова