Іду по світу білою вороною,
із зачіскою вогненно – червоною,
Із вірою у правду і добро,
Підживлюю надії джерело,
Спіткаюсь об довіру до людей,
Та завтра буде знову новий день,
І світло розжене туман печалі,
А що там далі? Що там буде далі?
Нові помилки і розчарування.
Тривога в серці, на душі вагання…
І хрест, що зрісся вже, давно зі мною,
І, мабуть, звичка до гіркого болю,
З яким живу уже багато літ,
Та слово подарує ще політ.
А ще найголовніше щастя в світі,
Яким всі дні любов’ю обігріті,
- Три сонця, три наснаги джерела,
Що Божа благодать мені дала!
Натхнення й сила - щоб життю радіти.
Найбільша в світі ніжність – мої діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: Наталка Долинська