На восьмому, навпроти у вікні,
Герань червона всіялась квітками.
Дитинство вмить згадалося мені:
Колись така цвіла в моєї мами.
Та я тоді, забагливе дівча,
Не переймалась вогником герані,
Котрий мене так тепло зустрічав
У пору пізню, а бувало – й ранню.
Спливали дні, літа… За гранню – грань…
Я зрозуміла згодом лиш, потому,
Що та червона мамина герань –
Незгаслий вогник ба́тьківського дому.
2015 р., збірка "Шлях додому"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: Надія Бойко