А ти хоч бачив, як же плаче світ,
Сльозу ховає у кущі, дерева
І навіть у відчутний той політ
Він досягає до блакиті неба?
Сумує звісно, він не менш, як ми,
Але жалітися ніколи не посміє,
Бо подих справжній ніжної краси
Він захищати й цінувати вміє
Бувають миті, шо не має сил
Та він збирає у єдину міцність
І скільки ще дарує в світі див
Та сліз не бачим,лиш красу та ніжність
Давай, подякуємо світу ми за все,
Що може висоту в житті тримати,
Дарує лиш прекрасне і святе,
Таку любов, яку лиш шле нам мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик