*сонет*
Чому нема у нас, хоч я і Ви є,
Екзистенційного, що зветься mon ami ?
Розділене, у підребер"ї ниє
Прадавнє таїнство, означене людьми
Коханням, що безсмертними Богами
Одвік, здавалося, дароване було,
До людства днів останніх пранаями...
А нам з тобою- ні, не випав долі лот...
Цей смуток віддзеркалить час осінній.
І по стіні змалюють наші тіні
Фінальну мить Ромео і Джульєтти...
Сумний альянс поетки та поета,
Цей декаданс відійде з нами в Лєту...
Його ми вип"єм, мов цикуту нині.
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120062204041
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2020
автор: Серго Сокольник