Хтось каже поетеса я...та ні...
Звичайно ж ні, я так собі, аматор,
Записую, що Бог дає мені,
У мене роль пера, це Він...це Він мій Автор...
Часом, буває всяке у житті,
Хтось раптом починає малювати,
Пісні писати, книги чи статті,
Пекти смачні торти чи вишивати.
А, може, і не раптом, а давно,
З народження ми всі талановиті,
Та кожному в свій час своє дано,
Своя важлива роль у цьому світі.
Ми часто і не знаємо самі,
Якими ми прокинемося зранку,
Куди понесуть крила на спині,
Ще сонних та натхненних на світанку.
Хтось каже поетеса я...та ні...
Чому пишу? Цього вже не збагнути...
Щаслива лиш, що випала й мені
Така велика честь пером побути...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2020
автор: Sukhovilova