Сонця – обмаль, благенькі ни́тки,
Їх промінням і не назвеш.
Недогріта ним, маргаритко,
Недолюблена ним, і все ж
Не зачахла ти, а квітуєш,
Розрум’янилась – наших знай!
Тішиш день весняни́й не всує,
Найніжніша, найкраща, най…
Найсміливіша… Так і бути!
Всіх за пояс заткнеш. Ти ба!
Хай поступиться незабудка –
Маргаритки прийшла доба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2020
автор: Надія Бойко