В скам'янілій смолі я прийшла із прадавніх давен,
Я потрапила в пастку, звільнилась в бурштинову вічність...
Наче човен, на грудях твоїх саркофаг мій пливе,
Влітку сонце збирає тебе зігрівати у січні...
У очах моїх мріє картинка останніх хвилин...
Не жалій мене,знаєш, тут зовсім безпечно і сухо.
Та, звичайно, назад, як дозволить таке часоплин,
Полетіла би...Слово даю мезозойської мухи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2020
автор: Анна Шульке