НЕ БУДЕ ЗАПІЗНО?

Ліс  падає,  вбитий  
смертельним  цілунком.
Джерела  міліють  
у  товщах    підземних.
Повітря    насичене  
пилом    і  трунком,
І  річок  легені  
у  цятинах  темних.
Ще  трохи  і  небо  
не  втримає  втому,  
Завалить  вогненними  
стрілами  сушу.  
Закрутимо  думи  
у  танці  стрімкому.
Відчинимо  двері  
сумлінню  у  душах.
Потугу    вдягнемо  
в  сорочку    залізну.
Змінитись  захочемо.    
Буде  не  пізно?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)