Пливуть водицею роки –
Їм течію не обігнати…
Пішли у засвіти батьки,
А я бабуся двічі й мати.
Немов кораблики, літа
Пливуть, підхоплені водою…
Їх течія не розверта –
Добром гартує і бідою.
Мережить коси ранній сніг,
Сповите серденько журбою…
Усе вмістилося в мені –
Пізнала смак життя й любові.
Пливуть літа у сиву даль –
Несе їх, крутить течією…
Життя людське – то не вода –
Змагання з долею своєю.
21.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2020
автор: Ганна Верес