Опустилось сонце низько над землею
З поцілунком землю залиша святу.
Я тебе чекаю, де в саду лілеї
Манять ароматом ніжним за версту.
Я тобі, кохана, подарую квітку
З личком білосніжним, що одна в саду
В неї все убрання, наче із намітки
В тонкому серпанку, звилось до ладу.
Пригорну до серця, ніжно поцілую
Заговорять душі нашого буття...
Глибину кохання серцем я відчую
Там живе і квітне істина життя.
А як ніч настане, зоряне намисто
Сипатиме небо в трави наших мрій...
Квітнутиме доля, на шляху тернистім
Ми на нім з любові скотимо сувій.
24.06.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2020
автор: Любов Таборовець