[b]У полі почуттів заснулих
Бреде зарошене минуле,
І так довірливо до нього гнуться трави.
Уже іти бракує сили,
Цей невзаємний світ немилий,
Не шкодували серця очі зеленаві…
Магнітом погляд той крізь хмари
По серцю зраненім удари –
Шаленим пульсом те кохання б’ється в скроні.
Та сонце знов на зміну ночі
Промінням згаслим затріпоче,
Мені холодні зігріваючи долоні.
Всі зустрічі давноминулі
У хвилях часу затонули б –
Не витримало почуття таку розправу…
Та знову шовк травою в’ється,
Минуле вперто йде до серця,
Яке залишила у полі золотавім…[/b]
(Фото -- інтернет.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2020
автор: Білоозерянська Чайка