Заростають козацькі сліди,
Нас приспали лихі каїніти.
Прокидайтеся Любі Брати,
Пригадайте чиї ж бо’ Ви Діти.
У Гаях і Дібровах Наш Дім,
У чужому не маєм потреби.
Не святкуєм ю.ейських богів,
Нам нав’язані підло й ганебно.
Шак.линий, ненависний прайд,
Верт.хаї одвічні й секс.ти.
Зневажаю вас нелюді… зайд,
У печінках нам ваші «турботи».
Пам'ять Предків Своїх колишу,
Сім мільйонів в хресті убієнних.
Їхню волю з душі воскрешу,
Й розвінчаю злочинців гієнних.
Як фортеця могутній Наш Дім,
Віє спокоєм з Рідної Хати.
Не вклонюся, як Предки чужим,
Коли є в мене… Батько і Мати.
Не назву бо’ чужинця своїм,
Мені чужді покора й скорботи.
Рідні Боги у серці моїм,
Без фантазій сприймаю на дотик.
Благодатні вони… як дощі,
В чорноризі ж удавка свободи.
Роси чисті, чесноти в душі,
Предковічні… у генах Природи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2020
автор: Волиняка