Писати, як і жити, треба так, щоб лютий ворог скиглив, як собака,
щоб слово йшло на ворога, як танк, а рима – як стрімка в бою атака.
Гуртуймося, брати, на бій в загін, в загін непереможних українців,
нам буде проводом могутній батько Гімн, ковтком води із чистої криниці.
Кладемо душу на святий вівтар за нашу волю, правду і молитву,
святимо зброю, і гуртом відтак йдемо з молитвою в останню битву.
Немає друзів в зграї ворогів. Вперед, вперед! – за України долю!
Зметемо тлю з Дніпровських берегів, прах ворогів розвіємо по полю.
Текст пісні, над якою ще працюю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2020
автор: володимир мацуцький