Сльоза скотилась на віконце,
Де квіти подихом останнім
Мені подарували аромат,
Що в серці мовчазнім завмерли.
Але це сонце серед хмар
Намалювало силуети білі,
Я зрозумів свою самотність
І душу зірвану печаллю.
Крізь шелест листя на землі
Згадав останні швидкі кроки,
Коли навіки я пішов
З осіннім сонцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2020
автор: Ти не осліп